Фізик-теоретик Раджендра Гупта з Університету Оттави в Канаді оприлюднив досить неординарну пропозицію про те, що нинішній вік Всесвіту — це трюк світла, який маскує його справді давнє походження, а також позбавляє нас необхідності пояснювати приховані сили.

Гупта каже, що звукові хвилі, «скам’янілі» на картах галактик у Всесвіті, можна інтерпретувати як ознаки Великого вибуху, що стався на 13 мільярдів років раніше, ніж припускають сучасні моделі.

Дивіться також Стартап Interlune хоче почати видобуток корисних копалин на Місяці до 2030 року

Деталі нової теорії

Останній аналіз ученого показує, що коливання з найдавніших моментів часу, збережені у великомасштабних космічних структурах, підтримують його твердження.

Результати дослідження підтверджують нашу попередню роботу про те, що вік Всесвіту становить 26,7 мільярда років, і дозволили нам виявити, що для існування Всесвіту не потрібна темна матерія,

— говорить Гупта.

«У стандартній космології вважається, що прискорене розширення Всесвіту спричинене темною енергією, але насправді воно відбувається через ослаблення сил природи під час розширення, а не через темну енергію», – додає він.

Якщо відмотати назад сучасні моделі прискореного розширення, то порожнеча космосу перестала бути порожньою приблизно 13,7 мільярда років тому, коли кожна крихта матеріалу у Всесвіті була обмежена об’ємом, який зараз можна було б помістити у маленьку кишеню.

Однак з розвитком наших технологій вчені почали виявляти галактики, які виглядають напрочуд зрілими й масивними як для нещодавно створених. Простіше кажучи, у той момент часу, коли ми їх спостерігаємо, їх просто не повинно існувати.

Це поставило астрономів перед дилемою: або існуючі моделі еволюції галактик і чорних дір потребують змін, або Всесвіт насправді існує набагато довше, ніж ми думаємо.

Сучасні космологічні моделі роблять обґрунтоване припущення, що певні сили, які керують взаємодією частинок, лишаються незмінними протягом усього часу. Гупта ставить під сумнів конкретний приклад такої «константи зв’язку», запитуючи, як вона може впливати на поширення простору протягом надзвичайно тривалих періодів часу.

Припущення Гупти не зовсім нове. Воно ґрунтується на ідеї, яку вчені відкинули майже століття тому. Наприкінці 1920-х років швейцарський фізик Фріц Цвіккі уже порушував питання про те, чи не є почервоніле світло далеких об’єктів результатом втрати енергії, як у марафонця, виснаженого довгою подорожжю через гігантський космос.

Його гіпотеза «втомленого світла» конкурувала з нині загальноприйнятою теорією, згідно з якою червоне зміщення частоти світла зумовлене кумулятивним розширенням простору, що розтягує світлові хвилі, як пружину.

Наслідки версії гіпотези «втомленого світла» від Гупти – те, що називається коваріацією констант зв’язку плюс втомлене світло, або CCC+TL – вплинули б на розширення Всесвіту, покінчивши з таємничими штовхаючими силами темної енергії та переклавши «провину» за прискорення розтягування простору на зміни у взаємодії між відомими частинками.

Переконати всіх

Щоб замінити існуючі моделі на CCC+TL, Гупта має переконати космологів, що його модель краще пояснює те, що ми бачимо в цілому. Його остання стаття намагається зробити це, використовуючи CCC+TL для пояснення флуктуацій у поширенні видимої матерії в просторі, спричинених звуковими хвилями в новонародженому Всесвіті, і світіння давнього світанку, відомого як космічне мікрохвильове тло.

Хоча його аналіз показує, що гібридна теорія «втомленого світла» може добре працювати з певними особливостями залишкового відлуння світла і звуку у Всесвіті, вона робить це лише за умови, що ми також відмовимося від ідеї про існування темної матерії, яку ми досі так і не знайшли.