Меню пользователя

Вход

Письменник: Відень – досі столиця

Об этом сообщает pechat-ua.info со ссылкой на СМИ.

Мають рацію ті, хто вважають Відень не найкращим місцем для вивчення німецької мови. Не лише через те, що австрійський варіант німецької відрізняється від власне німецької мови. І не тому, що австрійці на всі лади висміюють німців і дуже ображаються, якщо їх самих хтось назве німцями.

Просто Відень говорить усіма мовами, тож у кожній ситуації, коли ви не знайдете потрібного німецького слова, вам усе одно вдасться без проблем порозумітися. Ця характеристика – "говорить усіма мовами" – родом не із майбутнього, яким дехто вважає мультикультуралізм і глобалізацію. Вона своє коріння має радше в колоніальному минулому.

Бо Відень – досі столиця. Маю на увазі не очевидну банальність із підручника географії, що Відень – столиця Австрії. Бо всім, хто хоч раз був у цій країні, стає зрозуміло, що вона замала для такої пишної столиці. Австрія – країна багатих сіл і прекрасних маленьких містечок, Відень у неї ніяк не вписується. Він занадто просторий і розкішний як на країну, що прагне сонного спокою й нейтралітету. Відень – імперський, амбітний, викличний, пихатий. Це місто досі є столицею Австро-Угорської імперії.

Два весняних місяці прожив я на письменницькій резиденції в самому центрі Відня – MuseumsQuartier. І мушу засвідчити, що при глибшому зануренні в життя цього мегаполіса починаєш помічати, наскільки Відень досі притягує мешканців колишніх провінцій держави Габсбурґів. Ясна річ, удосталь тут і інших, але передусім багато тут мадярів, чехів, поляків, хорватів і боснійців, словаків та українців, румунів та італійців.

Власне кажучи, мені тому й важко було заговорити німецькою, бо майже скрізь я натикався на слов’ян. Особливо кумедною була ситуація, коли на касі в супермаркеті після відмови від одного товару хорват тихо облаяв мене своєю мовою, не знаючи, що я розумію хорватську. Також прикметно, що більшість українців у Відні – саме україномовні, з колишніх коронних земель імперії; я навіть познайомився з українським емігрантом з Херсонщини, який удома був російськомовним, а у Відні став україномовним – такий позитивний вплив на нього справило наше тамтешнє діаспорне середовище.

Утім, австрійська столиця в цьому контексті зовсім не виняткова. Під час публічної лекції Ахмета Давутоґлу, колишнього прем’єр-міністра Туреччини, геополітика-практика і філософа, виявилося, що схожу імперську спадщину змушений нести на собі й Стамбул. Там досі на вулицях звучать мови всіх колоній, що їх Османська імперія свого часу контролювала на Балканах. А в самій Туреччині, як визнав екс-прем’єр-міністр, досі живе більше грузинів, ніж у Грузії, і більше вірмен, ніж у Вірменії. Це вже не кажучи про курдів і те, що більшість дослідників вважають дані турецьких переписів населення неточними і маніпулятивними, якщо не сказати – сфальшованими.

За імперське минуле доводиться дуже довго розплачуватися. У поляків є таке мудре народне прислів’я: "Солома з черевиків вилізає ще в третьому поколінні". Мовляв, справжнім інтелігентом неможливо стати самому, бо селянське чи пролетарське походження даватиметься взнаки. Так і з колоніальною спадщиною: серед австрійців нині переважають клаустрофобічні настрої, вони прагнуть закритися від світу й мігрантів, але не можуть. Бо є мігранти, які на повен голос заявляють про право на Відень – свою колишню столицю. Пройдіться вулицями цього міста, і ви зі мною неодмінно погодитеся.

Адже колишні провінції імперії тут чутні й помітні на кожному кроці. Не лише в мові перехожих та працівників, а також у пам’ятниках та меморіальних дошках. Наприклад, дорогою до українського посольства я зовсім випадково натрапив на дошки найвидатнішому словенському архітектору Йоже Плечнику й угорському композитору Бейлі Бартоку. Вони тут жили, працювали й творили, це також і їхнє місто, їхня столиця. Або прийдіть на вокзал і побачите, що найбільше поїздів їдуть у напрямках якраз колишніх коронних земель. Аякже, бо тоді було збудовано інфраструктуру, з того часу й залишилася сітка залізничних сполучень.

Тож головне враження, яке я виніс після двох місяців проживання у Відні, досить парадоксальне. Бо Відень – досі столиця. Але не Австрії. Австро-Угорщини!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Андрій ЛЮБКА для Opinion



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1557818607-pismennik-viden-dosi-stolitsya.html”

 

Цензор — НЕТ такого слова

Конституция Украины однозначно говорит о цензуре и цензоре — нет таких слов в обиходе свободного украинца. СENSOR UA — сайт, где цензуры НЕТ. Никаких передергиваний, никаких замалчиваний или джинсы. Только чистый поток новостей, свежая лента аналитики и высококачественные расследования.
Где же тут Цензор? Нет его! Потому что мы живем в независимом обществе. И цена информации все растет. Велик поток сайтов, льющих на читателей ложь и провокацию. Но растет и армия правдорубов. И вот им пытаются заткнуть рты цензоры. Мы, сайт СENSOR UA, хотим напомнить, что согласно законодательству слова ЦЕНЗОР НЕТ в Конституции. Как и цензуры нет.
За более, чем двадцать лет украинской независимости, украинцы так и не отвыкли от советского менталитета, что Цензора нет уже над ними. Свобода — это право выбора. Это право понимать, что лозуг СENSOR UA  Цензор - нет такого слова, это не лозунг, а факт!