60 днів іде війна, яка несе смерть, біль, горе на нашу землю. Тисячі людей загиблих, діти, жінки, люди похилого віку. Мільони людей залишись без даху над головою, але незважаючи на це, віддають останнє на підтримку ЗСУ.

В цей час діюче керівництво ОПЗ проявляє себе як мародери.

От же 31.03.22р. в.о. голови Правління АТ Одеський припортовий завод В. Деркаченко підписав Наказ 106 «Про призупинення трудового договору з 1 квітня 2022 року з працівниками заводу до закінчення воєнного стану в Украіні». Підстава-Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким обмежуються права і свободи, передбачені Конституцією в частині прав на працю та страйк. У пункті 2.2 Наказа працівникам ОПЗ пояснюється: «призупинення діі трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а відшкодування заробітноі плати та компенсаційних виплат на час призупинення трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти Украіни».

Тобто Деркаченко втішив працівників заводу, що колись у майбутньому, платити зарплатню буде Росія. Ну то таке. Але у світі останніх подій, а саме отримання вузьким колом керівництва ОПЗ космічних сум винагороди, хочу нагадати чим мотивував Деркаченко на саоєї сторінці у Фейсбуці призупинення трудового договору: «ми, як державне підприємство, бачимо у цьому рішенні вияв державницькоі позиціі,- максимально зберегти ресурси краіни для забезпечення обороноздатності Украіни,- переконанний, ми знов працюватимемо разом на відтворення нашоі квітучоі краіни. Цим неоднозначним приказом він залишив без коштів для існування більш ніж 1100 працівників заводу.

На жаль профспілковий комітет заводу, який повинен захищати інтереси трудового колективу, мабуть зайнятий більш важливими особистими питаннями. Ну гаразд. Тоді логічно, що такий державник, з такою «державницькою» позицією, теж очікує отримати компенсацію від агресора? Але у житті все проходить навпаки.

14 березня Деркаченко підписує Наказ 92 «Про нарахування заробітноі плати», де наказує головбуху підприємства виплатити в якості зарплати собі, Деркаченку В., 754011 грн., фіндиректору М. Зубареву — 2млн. 22 тис. 311 грн., директору управління ризиками О. Сумцову — 2 млн. 1 тис.557 грн. А також преміі. Деркаченку — 366403 грн., Зубареву — 965359 грн., Сумцову — 968648 грн. Загалом- 7млн. 78 тис. 289 грн.

Непогана «компенсація», яку ця трійця вже отримала, тільки за рахунок Украіни. «Зараз головна задача кожного зробити все можливе для нашоі перемоги»- сказав В. Деркаченко, мабуть вважаючи цю крадіжку саме таким внеском.

Тепер трошки історіі. Після простоя на протязі року, завод запрацював в серпні 2019 р. Цьому передувала велика робота правління під керівництвом т. в. о. Голови правління-директора заводу Назаренка С. і всього трудового колектива. Мало хто вірив в пуск підприємства, але ОПЗ завжди був колективом високопрофесійних спеціалістів. Завод почав роботу по «давальчиській» схемі з компанією «АГТ» з одним діючим агрегатом аміаку та двома агрегатами карбаміду.

Завод почав готуватися до приаатизації. Крім цього тільки за період серпень-грудень на завод повернулись більш ніж 300 спеціалістів, яки звільнились під час простою. Тут же з‘явився інтерес у ФДМУ нагріти руки за рахунок підприємства.

Але ФДМУ мало іншу думку, тому у лютому 2020 р. назначає на посаду в. о. Голови правління заводу ресторатора М. Синицю, який зразу заявив, що по завданню ФДМУ приватизаціі заводу не буде, і звільнив працівників, які займалися питаннями приватизаціі.

З Синицею приходить нова команда, в якій ні одного спеціаліста не тільки з хімічноі галузі, а і взагалі з промисловості.

Чим відзначилась ця команда?

Двічі зірвано конкурс по відбору «давальця», в результаті завод не доотримав мінімум 14млн. доларів США у 2020 р.

Зірвані графики капітальних ремонтів агрегатів, зайшли фірми-прокладки для відмивання коштів, особливо це відноситься до закупівлі електроенергіі.

Скандали навколо менеджменту підприємства почали набирати обертів і вийшли у публічну площину та у ФДМУ зрозуміло, що Синицю не утримати на посаді.

Тоді На арену вийшов Д.Кудін, який сформував нову команду. І вже в листопаді головою Правління стає М. Парсеньєв, начебто досвідченний виробничник, свого часу працювавший на Лисичанському НПЗ, під час керівництва підприємством Ю. Бойко. Але при цьому замовчуєть, що останні 10 років М. Парсентьєв ніде взагалі не працював. Знову приходить нова команда, ще менш професійна. Заводські фахівці наполягають на проведенні конкурсу по відбору давальця. Але сітуація повторюється-ФДМУ знову це блокує, а точніше особисто п. Кудін Д. 18 грудня 2020 р. /Протокол 59/ Правління ОПЗ ухвалило рішення про пролонгацію договора на переробку сировини з компанією АГТ. Це подається як спасіння заводу, але було цілком зрозуміло, що відповідно до наданих на конкурс пропозиціями проведення конкурсу надало б більш вигідні умови для роботи підприємства.

На цьому проблеми заводу, на жаль, не закінчились. У таких умовах завод фактично шантажує АГТ та Парсентьєв підписує з додаткову угоду, згідно якоі ОПЗ втрачає 100 млн. грн.

Далі більше, продовжується створення нових компаній-прокладок, через які вимиваються кошти підприємства. При цьому М. Парсентьєв і К не забувають про себе, встановлюючи нові оклади. Двум членам Правління по 160 тис. грн, п‘яти членам Правління по 319, 2 тис. грн. М. Парсентьєв скромно собі підписує 400 тис. грн. Ну і + 50% щомісячноі преміі. Роздуваєть адмінперсонал, створюються нові управління. У порівнянні із груднем 2019 р. адмінзатрати зростають на 4 млн. грн. в місяць. При цьому фонд заробітноі плати колектива заводу збільшується тільки на 10%. 18.09.2021 р.

Докерувавшись, Правління вирішує зупинити підприємство.

Зрозумівши, що запахло смаженним, М. Парсентьєв (скромно заробивший 9 млн. грн.) терміново звільняється і від‘іжджає до Лондона.

І нагадаю по останньому конкурсу по відбору давальця, куратором якого був особисто Д. Кудін, який несподівано виграла незрозуміла компанія «DACHEX SHIPPING» із Сінгапуру. І завдяки якому Д. Кудіна переводять заступником міністра Мінекономрозвитку, де він і перебуває зараз, але як і раніше курує ОПЗ і є членом Наглядовоі ради заводу.

20.09.2021 р. на зустрічі з керівниками підрозділів Деркаченко В. проголошує, що завод буде запущено 01.11.2021 р. А під час зупинки необхідно провести поточний ремонт. Запуск заводу буде проведено згідно договору з компанією «DACHEX”, але в цей же час вже є лист ві цієї компанії у якому вона відмовляється від підписання договору та запуску заводу та зазначає про маніпуляції на конкурсі.

При цьому Спеціалісти заводу своіми силами виконали ремонт та підготували агрегати до пуску. А правління (на чолі з Деркаченко) проводять «оптімізацію», тобто у технологіческого та ремонтного персоналу середня зарплатня стає 13-14 тис. грн. замість попередньоі -21 тис. грн., у решти персонала — 10-11 тис. грн. При цьому вони вирішили показати, що економлять і на собі, знизивши собі в жовтні зарплатню з 319200 грн. до 240100 грн. Ну, як то кажуть, різниця очевидна.

Поки «ефективні» менеджери вирішували глобальні проблеми, группа заводчан провела переговори з низкою компаній і отримала від останніх письмові підтверження про готовність працювати з ОПЗ. Ці листи отримав і ФДМУ. Це такі компаніі, як «MADDOX”, “SOKAR”, “Галнафтогаз», «АгроГазТрейдінг».

05.11.2021 р. колектив заводу вийшов на мітинг і зажадав від керівництва заводу чіткоі відповіді про початок роботи підприємства. Отримали чергову заяву, що пуск заводу відбудеться 1 грудня 2021 р. Це підтвердив і Голова Наглядовоі ради Дудєнков Ю., що виявилось черговою брехнею.

А тепер давайте подивимось хто ці люди, які керують заводом.

1. Віталій Деркаченко.

У 2011 р. працював комерційним директором державного АТ «Черноморнафтогаз», яке придбало глибоководні платформи (вишки Бойка Ю.) за 400 млн. доларів за кожну, при іх реальній вартості 220 млн. дол. за кожну. А пан Деркаченко В. В той же час купує дорогу нерухомість в Криму.

2. Юрій Дудєнков.

Виходець з Горлівського «Стірола», потім працював в системі компаніі групи ДФ (тобто Дмитро Фірташ). Після придбання братами Роттенбергами завода АТ «Минудобрения» в російській Россоші, Дудєнков був переведений Дмитром Фірташем з подальшим назначенням керівником підприємтсва. В цей же час він отримує російський паспорт. Через рік був звільнений за незадовільну роботу, повернувся в Украіну і взявся за керівництво ліквідацією ДП «Енергохімпром». Його заступником в цей час була дружина Кудіна Д.

Ось коло і замкнулось.

Сьогодні, з‘явилася інформація про усунення від виконання службових обов‘язків Деркаченка В., Зубарєва М., Сумцова О. Наглядова рада, як би, не давала згоду на оформлення мільонних виплат і вся відповідальність лежить на правлінні завода. Та наглядова рада каже, що нічого не знала. Тобто визнає, що кожен живе своїм життям.

Сподіваюсь, що з урахуванням оприлюднення цих маніпуляцій винні будуть покарані та ігри з ОПЗ скінчаться.