Про це повідомляє кореспондент Новини.LIVE.
Єкатерина, одна з організаторів акції, зазначила, що важливо пам’ятати, скільки часу пройшло, скільки днів втрачено для тих, хто перебуває в полоні. Вона підкреслила, що це не просто час, а час болю і очікування, яке не зменшується, а з кожним днем стає все важче.
"Майже три роки — це тисячі днів катувань, голоду і холоду. Подумайте, скільки радості ви пережили за цей час, скільки раз обнімали близьких, святкували свята? А вони в цей час просто виживають. Це не життя, це існування", — сказала дівчина.
Під час виступу вона також зачитала уривок з книги однієї з захисниць Азовсталі, яка повернулася з полону.
"Коли-то я була одним з голосів Азовсталі. Тепер почуйте через мене тих, хто ще в полоні. Почуйте і передайте далі. Захисникам Маріуполя обіцяли свободу. Вони все ще чекають", — процитувала слова захисниці Єкатерина.
Виступаючи на акції, інша організаторка Анна підкреслила важливість бути голосами полонених, адже тільки так ми можемо допомогти їм здобути свободу. Вона закликала громадян не проходити повз, а задуматися, скільки свободи їм надається завдяки жертвам, які віддали свої життя і свободу, захищаючи Україну.
"Наша задача — стати голосами тих, хто перебуває в полоні, і боротися за їхню свободу. Усі, хто зараз гуляє містом, повинні пам’ятати, що вони можуть це робити завдяки нашим героям, які віддали свою свободу заради їхнього спокійного життя", — говорить Анна.
Анна також звернулася до одеситів із проханням поширювати інформацію про героїв, які в полоні або зникли безвісти.
"Росія, країна-агресор, продовжує знущання над нашими військовими, і ми повинні бути їхнім голосом, поки вони не повернуться додому. Багато з них отримують незаконні вироки, а ми повинні підтримати їх", — додала дівчина.
Серед тих, хто чекає, є і Єкатерина. Вона розповідає про свого чоловіка, який, мобілізувавшись, пішов на захист Батьківщини, а тепер її родина вже більше трьох місяців чекає його повернення. Вона говорить, що найбільше "вбиває" відсутність інформації про його долю, але любов і віра в його повернення дають сили триматися.
"Мій чоловік пішов на фронт добровольцем, а 23 жовтня зник під Селидовим. Ми дуже чекаємо його, віримо, що він повернеться. Це дуже важко, але ми повинні підтримувати одне одного", — говорить жінка.
Нагадаємо, нещодавно в Одесі родичі військовополонених і воїнів, які зникли безвісти, зібралися під офісом Міжнародного Червоного Хреста. Люди вимагали реальних дій від міжнародної організації, а не лише її присутності в країні. Також сьогодні в Харкові городяни зібралися на акцію підтримки сотень українських військовослужбовців, які перебувають у російському полоні.